Як стати домосєдом і задротом

 Слава і воля хтось ріже весну це гаррі поттер – володар кілець

 діти імперії люблять війну люблять війну і п...ць

Дмитро Лазуткін

Значить так. Що за така несправедливість, що цієї весни в кінотеатрах тьолкам з тонкой душевной організацією робить нічого? Днями була на прем'єрі «Перлини дракона». Моя алчна душонка повелась на фразу з реклами - «сто мільйонів на спецефекти». Ото – думаю – краса на мене чекає і мурашки по сраці. Хай би луччє наростили собі ум на ці гроші. Бо досидіти до кінця того нашвидкоруч зляпаного гамна було неможливо. Щойно мій казковий карамельний попкорн скінчився, я вшилася із залу «Лінії кіно» в «Комоді». До речі, там диванчик на задньому ряду був поламаний і не розкладався, це вже вообщє.

Наступного дня пішла на «Форсаж-4». Не можу обґрунтувати свій вчинок. Скажімо так – я вірю в людство, і до останнього сподіваюся на приємні сюрпризи. Але цього разу людство на чолі з Віном Дізелем кидонуло мою віру через стегно. Вони там шо, зовсім за безнадійну дуру мене тримають? А я ж їздила на обласну олімпіаду з укрмови в 9му класі…Не збентежили мене ні нафаршовані тачки, ні нав»язливий саунд, ба навіть передбачуваність, примітивність і бородатість кожної миті на екрані не викликала душевної напруги. Зрештою, не станеш же ти всерйоз писати гнівні скарги на радіо «Шарманка»… Але. Дві баби, які фігурували у стрічці, однозначно кльові. Не якість там карменелєктри з намащеними олією цицьками, а просто кльові тьотьки. Накачайте їх фоток і на «Форсаж» не ходіть.

Якщо ви припустили, що мене здатна була зворушити якісно інакша Дженіфер Аністон у «Марлі та я» - то ви погано про мене думаєте. Людям, у яких немає пса – вхід строго на останній ряд, аби там займатися петтінгом.  Що там ще показували останнім часом? А, ну мультик «Монстри проти чужих» ще більш-менш. Більше менш, ніж більш, та все ж подивитися можна, там все весело, якісно, та й без претензій, і я великодушно пробачаю сценаристам їх відверто американський родовід.

Начитавшись тут рецензій, на «Бульбу» так і не дійшла. Купила в «Навінках дівіді» фільмєц «Рок-н-рольщик», прихопила в супермаркеті кульок горішків з родзинками і з блаженною посмішкою сублімувала на прекрасного, як небо, Джерарда Батлера,на обстьобаного Романа Абрамовича і голєнасту умніцу-бухгалтерку, яку потом кажись задушили, і правильно, інакше я б комплексувала, шо фігово знаю алгебру.