Поетичні подарунки, або як заощадити на діамантах

Я нещовно занурилась в критичний самоаналіз і з»ясувала, шо в світі є дуже небагато речей, які я роблю добре. Серед них – шарлотка, начитування на автовідповідач томним голосом і мостік (з пози мостіка граціозно виходити , кстатє, гораздо важчє ніж в неї погружатця). Ще я можу пересажувать рододендрони з вазона у вазон, удобрять їх і поливать всрок. Ладно – видєлуюсь: я даже не знаю шо таке рододендрон, просто слово прикольне.

       Карочє, писать всяку хрєнь і триндіти на радіо може всяк, а от що я вмію робити оцими от ніжно-бєлими ручьонками? Листівки. Так, я вмію робити листівки. Сама. Негарні і замацані клеєм, але сама. А не всякі ото вам псевдозворушливі мєдвіжата з оберемком противних піонів. І ось я вирішила поділитися досвідом, ба навіть надихнути, а може й заразити хоч когось кльовою ідеєю вітати близьких на свято ексклюзивними листівками.

       По-перше, якщо ви раптом не можете вкласти в подарунок гроші, то ви завсігда можете вкласти в нього душу – широку і безсмертну, веселу і ніжну. А по-друге, якщо креатив тимчасово поламався, в листівочку можна вклеїти чужі оригінальні слова, примазавшись до чужої слави. Бо особисто я завжди присобачую в свої поділки шматочки віршів моїх улюблених молодих українських поетів. Ну і по-третє: ще жоден з обдарованих не втримався від сліз замилування і слинявих поцілунків мого носа, тагшо справа того варта.

     Як воно бува в жизні? А от, приміром, втюхались ви по повній в якесь Діво Дівноє. І от уже ви подивились всі кіна, обгуляли всі сквери і даже з горя прокатнулись разок на дарницьком колесі оборзєнія. Ідеї кончились, а нєжность в серці - неізбивна. І ви берете картонку з-під колгот, кусок джинса, приклеюєте одне до одного, цвєтуйочок там якийсь збоку, і маленькими буквами: «це кусок джинсов з моєї сраки, яка вже давно шукає совмєсних з тобою пригод». Ну ілі шото друге, це вже шо там на душі накипіло на тєкущій момент. А внутрі листівки – контрольний в голову в вигляді Романенкового:

Мій кіт за тобою скучив,

У мене нові книжки,

У мене нові шпалери,

Мій кіт за тобою скучив.

УПісля цього треба підсунути творіння в поштову скриню, офіс або торбу Дівного Діва і чекати на шалений секс.

Якщо ж Діво ваше вдруг накосячило, можна на картонку наклеять листочок дуба і сопроводить це все Катьой Бабкіной:

Прийде пора – я дам тобі піти. 
Така пора, коли недовгі ночі. 
Прийдеш назад, і скажеш що це ти. 
Прийдеш назад, а я тебе не хочу! 

Ну ілі в томітєльну паузу між Великоднем і Первомаєм заслать Лазуткіна:

добрі новини - цілу добу

смерть у яйці – ми розбили яйце

вітер південний розносить біду

в травні свята

фарбуватимуть все!

І в конці черепушку доклеять і кровію розписацця.

Ну а єжелі ви, як я, романтичні дури, можна зайти на Андріївський узвіз в магаз «Художник» (чи якось так), купить там кольоровий картон і листівочну фарбу, придбати на Пертівці в Технічному універшопі клеєвий пістолет і вивести на викоханому творінні цитату з мене ж, Бурковочки: 

твій сміх – парфум за вушком долі

то ось він тут - то вже немає

ми зовсім діти коли голі

малий, я так тебе кохаю!.. 

Тільки не забудьте подаровану листівку коментувати поясненням, що даний витвір – це екзаменаційна робота дітей з розумовими вадами, бо ну не могли ж ви особисто всерйоз таке накоїти.