Голубі летять над нашой зоной...

Мене сьодні судили. Однажди я брехала по подружкіному детепе, і от тепер предстала перед законом за лжесвідєтільство. Закон був умільон моїми позбиваними колінками, та ще й я убєдітєльно складала бровки доміком і заісківающє скуліла, і рішили мене одпустить на поруки трудового колектива. Треба було бомагу од цього колектива і котрогось члєна.
Члєн Логвиненко первий раз в жизні проснувся в семь сорок і прийшов мене визволять.

-свідєтєль Лагвінєнка, встаньте.

Шо свідєтєль і здєлав. Глаза судді округлились возмущьонним овалом:

– а це у вас на телебаченні так прийнято – голими приходить в держустанову?

Як Бодя мені потом об'яснив, він тутже страшно злякався і став виглядать, чи не торчить в нього пісюн, бо, каже юбка іногда полощєтса на сквознякє, приоткривая досужим зєвакам радость і гордость українського гєнофонду. Но оказалось – ложна трєвога, строгу суддю возмутив сам факт ношенія юбки половозрєлим мужщіной. Пока ця красіва женщіна іскреннє возмущалась неповагою до суду і норовила составить на Бодю протокол, а вся увага її була прикута до чюдной,як по мені, юбки од студії Мокша, її помошніца грусно ізучала цитату з Мертвого Півня у Логвиненка на футболці – "100 баксів на місяць- і всі тебе трахають". То лі творчість Півнів тонко переплелася з рефлексіями секретаря суду, то лі озвучена сумма мєтко совпала з государствєнним окладом дєвушки, а може то просто половий члєн прямо посеред надпісі навіяв їй сладкі воспоминанія, а тільки більше дєвушка за весь час засідання жодним чином не проявилась, дуже глубоко склонившись над нотатками.

– окєй, свідєтєль, ануж-ка охарактерізуйте нам обвіняєму Бурковську!

От іменно послє слєдущой фрази я на мгновєніє предположила, шо всеж посадять.

– Юля дуже упряма і странна дівчина, і ми довго колєбалися, чи брать її на поруки. Но потом всьо-таки вона сильно просилась, і ми рішили- берем!

– Так значить, сомнєвались?? – радується, як малінька, суддя – Інтересно! Тоєсть Бурковська не заслуговує довіри кролективу! – торжествує Фемідина тьотя. – Ще було б харашо, якби ви засумнівалися в кандидатурі Логвиненка в качіствє дєлєгата! Шо, не було кого більше послать?

Нє, чьо, було – думаю я. Журналістку Женьку з дредами і в растаманській розпашонкє, яка, кстатє, свій підпис на офіційний документах завершує дурацьким смайлом, от як в клопотанні про моє помилування. Суддя ізучає смайли і виносить вредикт – іди, Юля, нахуй з глаз моїх- помилувать. Прокурор просе підписать книжку, а Бодя все ворчить, що ну йоб жеж йоб, юбка як юбка.