Футбол vs Анімація - 1:1

Якось Ірина Джола запропонувала мені сходить на прем»єру мульта «Кораліна в світі кошмарів» в Кінопалац, і я їстєствінно погодилася, бо ну яка ж краса – сходити на мультик в оточенні нахохлених і запудрених свєцкіх львіц і хтивих засмаглих тігрят. Аж тут на той же день і час, себто на четвер сємь-з-чємто вечера кумір моєй баскетбольной йуності, дворазовий чемпіон NBA Станіслав Медведенко запросив мене на футбік Динамо-Шахтьор на стадіон Лобановського, і свєцкіх львіц з тігрятками я не задумуясь проміняла на п»яних жлобів з Троєщіни, бо поплюхать з Медведенком сємки на стадіоні на моєму сумському філфаці мічтала даже прорєкторша Людміла Нікалавна, яка там анімація, яка там Кароліна.

Отже, ділюсь з вами, дєвочки, ужасним і монументальним досвідом. Мій чемпіон на пару з другом розговілися чівасом з колою в готелі Дніпро, пропорція 100 на стока же. 250 гривень. Шарфік бидляцький – 45 гривень, хустинка синтетична = 13 ре. Безкоштовно – гозєта Блік-спорт, целофанові прапорці і жаркі прікосновєнія до моєї томної сраки в толкучькє у турнікєтов.

І ось ми, обшукані на предмет – не приведи Господи- піва іль вотки, запущені в наш гламурний по всім признакам 15ий сектор. Перві двадцять хвилин гри дороге серцю Динамо ще щось там кочевряжилося на травяном покровє планети, ну і я всяко радувалась пусканню хвиль, підстрибуванням фанзони і прочим прелєстям стадіонних забавок. Потом з подачі Алієва Мілєвський всандалив голяку, синьо-бєлі мальчугани-вболівальники повскакували з насєстов, обільно посипая окружающих лушпайками, стали волати про то шо хто там чемпіон і знов всадовилися на сідала. З тих пор більше про чемпіонів не кричали, токо казали слова «пєдораси», «сукаурод» і особо чясто: «московський дятел» - як мені об»яснили мальчіки – це із-за тогошо тренер Дінамо поміняв Бангура на Гіоане.   Ну карочє потом ще потомственний шахтьор Фернандіньо зафігачив динамівцям гола, пацани ще пововтузились на полі, да і прекратили цю унилу копошню.  І  слава небесам, ібо мені було не зовсім уютно на том синьом пластіковом крісельці, бо ж мені на спину монотонно і якось обрічьонно даже плювали сємками комедіанти з дуету «кролики», якісь мужчини з Донецька постоянко ссорились з бухим дєдужкой в рогатой синьой шапці, а вульгарна женщіна непоставленим сопрано кричала пошлості із серії «Аль Кадурі, не дурі!» ілі «судьє зільонкой нарісуйтє крєстік».

Но ви не думайте, шо я нию чи не смислю в прекрасном. Всьо-таки анімація рішила втрутитись. Після того зразу, як Артьомка утнув гол, рівно навпроти 15го сектора стало якось різко садиться красне неймовірне сонце, забарвлюючи блізлєжащі хмари казковим порічковим морсом, і я думала в цей час, що це символізує гармонію природи і чіловєка, а зовсім не то шо тіпа – всьо, пацани, а тепер – закат, ращщьот і жопа в отвєтном донєцком поєдінкє.